Юмореки / гуморески Константина Бомбело

Мовчанка
- Семене, знаєш, я вже рік не розмовляю
З дружиною своєю. - То чому ж це, Гнате?
Що, зрадила вона тобі? Чи, мо, полаявсь?
- Та ні. Не хочу я її перебивати.

Вигідна професія
Зайшов Петро у гості до Миколи,
А той сидить і на гармоні гра.
- Оце тебе я знаю вже відколи,
Лиш чути: "тру-ля-ля і та-ра-ра!"
Весь час Микола на гармоні грає.
А жінка де ж коханая твоя?
- Та он - рубає дрова у сараї.
- Але ж ти, куме, трутень, бачу я.
Тобі лиш грать, співать, в теплі сидіти.
А жінку ти не хочеш шанувать.
- А що їй залишається робити?
Вона ж не вміє на гармоні грать!

Жива Венера
В Москві проходить конкурс піаністів.
Суворі судді, пильні глядачі
Очікують появу нових Лістів,
Музичного прориву сіячів.
Аж ось на сцені нова конкурсантка.
Сідає, грає. Тут глядач один
Вола: - Красуня! Справжня амазонка!
Хапа сусіда: - Та не спи, Мартин!
Дивись на сцену: вилита Венера
Мілоська. Незрівнянная краса!
А очі й рухи - наче у пантери.
Стан, груди, вуха, нігті - чудеса!
Музичний критик, це почувши, мовить:
- І справді, є чим очі милувать.
Та щоб з Венерою рівнять, панове,
Потрібно руки їй повідбивать!